Духовна спадщина безцінна
Дорогі друзі!
Щастя мати рідну писемну мову Русь-Україна, як й інші слов’янські народи, отримала близько 1150 років тому. Відрізнялися характери, світогляд людей, культури й менталітет народів, та їх передовсім об’єднувала єдина писемна мова як першооснова спілкування і взаєморозуміння.
Відзначаючи чудове свято, що сягає глибини віків, вдячні нащадки вшановують і його фундаторів – святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, які заклали основу слов’янської писемності. Їх історична місія датується 863 роком, коли вони на прохання князя Великої Моравії Ростислава та відповідного доручення візантійського імператора розпочали створення першої слов’янської азбуки – кирилиці-глаголиці та норм першої літературної мови слов’ян – старослов’янської. Їх каторжна, а на той час й небезпечна праця слугувала благородній меті: допомогти слов’янам в їх духовному пориванні вивчати й проповідувати істинну християнську віру рідною мовою.
Святих рівноапостольних Кирила і Мефодія нерідко називають „солунськими братами”, тому що родом вони з грецького міста Солунь. У IX ст. там розмовляли переважно слов’янськими мовами, тож знання мови стало важливою складовою серед інших чеснот „солунських братів”, що дозволила доручити саме їм, ревним християнам й талановитим мовознавцям, найважливішу в їхньому житті „великоморавську місію”.
Творці слов’янської писемності виявили також видатний дипломатичний хист, зумівши домогтися вирішення надзвичайно складної проблеми – офіційного визнання Папою Римським, церквою власних, „кирило-мефодіївських” богослужбових, конфесійних текстів слов’янською мовою. Проти цього визнання, яке дозволяло слов’янам богослужіння рідною мовою, люто протестувало консервативне духовенство. Воно затято захищало канонічне право прославляти Бога лише трьома мовами, дозволеними церквою: староєврейською, старогрецькою і латиною. Пізніше Папа Римський освятив слов’янські книги й доручив висвятити учнів Кирила та Мефодія, які навчилися у першовчителів слов’янської грамоти і богослов’я.
Писемність, яку принесли на прадавню слов’янську землю видатні просвітителі, стало Божою іскрою, від якої спалахнула жага знань, розпочався стрімкий розвиток культури і мов слов’янських народів. Сьогодні ця духовна спадщина є безцінним надбанням усього людства.
Святкування пам’яті святих Кирила та Мефодія пройшло на Русі через історичне забуття й офіційно відновлювалося у 1863 р. та 2004р. Хочеться сподіватися, що віднині наші нащадки не дозволять собі забувати подвижницький подвиг братів-просвітителів, апостолів слов’янства, які завжди самі прагнули і нас вчили чинити, мислити, поводитися по-християнськи. Викликає захоплення також неперевершене вміння цих мудрих людей в тих надскладних історичних умовах всю свою діяльність спрямувати на єдність християнської церкви, отже й суспільства в цілому, чому варто вчитися та продовжувати цю доброчинну традицію.
Дорогі друзі! Шановні шанувальники свята слов’янської писемності і культури! Дозвольте привітати вас із цією визначною подією й побажати, щоб наші вчинки теж були освячені християнською любов’ю і ми завжди відчували радість від добра, яке ми робимо іншим людям.
З щирою повагою, Микола ПІДМОГИЛЬНИЙ, член Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи у 1998-2000 рр.
|