Укр Рус
 
Публікації   >   Сподіваюсь на киян

„Сподіваюсь, кияни цього разу
оберуть достойного, порядного Голову”

Кандидат на посаду Київського міського голови Микола ПІДМОГИЛЬНИЙ

Плани щодо виділення 10 соток землі кожному киянину, оприлюднені лідером Народно-демократичної партії Людмилою СУПРУН і кандидатом на посаду Київського міського голови Миколою ПІДМОГИЛЬНИМ, настільки неординарні, резонансні, сказати б, навіть деякою мірою революційні, що їх обговорення в суспільстві, а також в ЗМІ, вже переросло в суперечку. Скептики схильні вважати це типовою піар-акцією, а оптимісти, навпаки, налаштовані вірити народним демократам й відповідно діяти.

Оскільки мова йде ні багато, ні мало про кілька десятків, якщо не сотень, тисяч доларів кожному мешканцю Києва, ми звернулися безпосередньо до Миколи ПІДМОГИЛЬНОГО, аби остаточно переконатися, хто ж правий у тій суперечці.

- Миколо Васильовичу, пропозиція безкоштовно отримати 10 соток столичної землі надто приваблива, щоб її ігнорувати. Люди дискутують з цього приводу, а одна газета навіть винесла вердикт, що, мовляв, такої кількості землі місто не має.

- Звичайно, не має. Тим більше, київська громада, на жаль, вже дозволила обікрасти себе на тисячі гектарів. Та справа, однак, в тому, що і мене, і Людмилу Павлівну чи неуважно слухали, чи хтось з газетярів умисно перекручує факти. Насправді ж ми, звичайно, нікого не спокушаємо і тим більше не прагнемо ввести в оману. Бо 10 соток кожному громадянину України обіцяє не Підмогильний, а гарантує Земельний кодекс України – статті 116, 121. А Підмогильний „лише” доведе ці статті земельного закону до логічного завершення: віддасть людям те, що їм належить за законом. Зрозуміло, якщо я зі своєю командою чесних, компетентних однодумців-професіоналів будемо обрані до Київради. А мешканцям міст – не лише Києва, а будь-якого міста України – якраз і належать оті 10 соток. Ось читаємо, що в Земельному кодексі записано: „Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності...” До речі, в сільській місцевості вже 16 мільйонів мешканців отримали свою землю.

- Все так просто?

- Так, все просто. Було б тільки бажання у можновладців виконувати свої службові обов’язки, а не використовувати свою посаду задля розкрадання земель, що належать громаді.

Хотів би нагадати, що ми направили усім політичним партіям і кандидатам на посаду Київського міського голови спеціальний Меморандум з пропозицією, коли та чи інша політична сила прийде до влади у Києві, щоб прийняла відповідне рішення про безкоштовне виділення кожному киянину по 10 соток землі. І ми вимагаємо офіційно підписати цей документ до виборів. Щоб, знаєте, раптом пам’ять не підвела...

А щодо отримання 10 соток київської землі, необхідно відправити заяву на адресу Київської міської ради. За докладнішою інформацією можна звертатися в наш Консультаційний центр – 522-91-99.

Ну а щодо того, що всім землі не вистачить... Ми неодноразово роз’яснювали, що кожен киянин, котрий досяг 18-річного віку, отримає земельний сертифікат відповідної ринкової вартості 10 соток землі у Києві. Це немалі кошти, їх можна використати, приміром, на придбання квартири чи навчання у вузі, мова йде про мінімальну ринкову вартість 10 соток – в $150000, що еквівалентно 750000 грн.  Думаю, що варто боротись за свої права!

- Але ж житла будується небагато, а соціального – взагалі кіт наплакав...

- Так, а хто винен? Знов таки бізнесмени, які дорвалися до влади й окупувавши „хлібні” місця, нахабно розбазарюють Київ. Житло будується практично все комерційне, воно розпродається за шаленими цінами, але кияни, в тому числі й черговики, з тих надприбутків ніякого зиску не мають. Все йде в бездонну кишеню ділків. І чим менше житла на ринку, тим воно дорожче.

- Що ж Ви пропонуєте вдіяти, аби вийти з цього зачарованого кола?

- Необхідно різко збільшити обсяг житлового будівництва. Ми плануємо вже наступного року щонайменше його подвоїти, щоб 1 млн. кв. м віддати винятково черговикам.

- Тобто безкоштовно?

- Звичайно. І надалі кожен рік нарощувати будівництво житла, щоб за кілька років всі сім’ї з квартирної черги отримали квартири.

- Яким же дивом цього можна досягти?

- Знов-таки ніякого дива не потрібно. Потрібно лише бажання міської влади працювати для киян, а не для олігархів та власної кишені. Спочатку треба навести порядок у місті. У всіх сферах життя, і звичайно ж, з виділенням землі та в будівництві. Буде відновлено Управління капітального будівництва, яке стане єдиним замовником житлового будівництва. А коли мерія замовляє сама собі, тоді нема кому й хабарі платити. Половина побудованого житла публічно на аукціонах продаватиметься через Торговий дім, а весь прибуток піде в бюджет, у фонд розвитку міста, а не так, як зараз, на рахунки бізнесменів-забудовників. Так кожний рік можна подвоювати обсяги збудованого житла, а це більше 2 млн. кв. м. А комерційне житло й надалі продаватиметься, але виключно владою, публічно – про що я ще раз наголошую, кошти фонду розвитку постійно накопичуватимуться, завдяки чому масштаби будівництва зростатимуть й водночас зростатиме частина житла, що направлятиметься на задоволення потреб квартирної черги. Таким чином, згодом для черговиків виділятиметься не один мільйон кв. м, а півтора, два, два з половиною мільйона „квадратів”. І вже через 4-5 років у Києві можна повністю вирішити проблему з житлом! А паралельно будувати у всіх районах міста спорткомплекси, басейни, Центри дозвілля дітей, щоб „витягти” їх з підвалів, каналізаційних люків, підворотні та надати їм реальну можливість на щасливе дитинство. Хіба це не є святим обов’язком нас, дорослих?! Знаєте, просто диву даєшся, як це ми, жителі столиці, дозволяємо сучасним бізнес-піратам дориватися до влади, а потім маніпулювати нами, грабувати – і це за чинним законодавством, коли воно має нас захищати, а тих злодіїв, що захоплюють нашу землю, водойми, річки, ігноруючи всі закони, має карати. Тим паче, недавно всі ми чули, що бізнес і влада будуть розділені. Чи нас знову ошукали в передвиборній агонії?

- Миколо Васильовичу, що ж Ви пропонуєте, адже пересічні громадяни не мають впливу на ті правоохоронні органи, що повинні б карати злісних порушників закону та не роблять цього?

- Все не так складно. Треба лише обирати до влади, у нашому випадку – до Київради чесних, порядних людей, які справді будуть дбати про простих, пересічних громадян.

Головою міста треба обрати, вибачте за високі слова, патріота Києва, який би дійсно турбувався про місто, жив би життям киян.

- А як не помилитися? Адже претендентів на мерське та депутатські крісла лічити не перелічити...

- Якщо б люди хоч трохи почали аналізувати, хто, приміром, стоїть у списку за першою „популістичною” п’ятіркою, хто ті конкретні особи, що прагнуть будь-що потрапити у депутати, які є за ними конкретні справи, звідки вони, що вони в житті зробили і чи мають вони відношення до злочинних угруповань, - ось тоді, я певен, багато хто не пройшов би до лав „народних обранців”. А зараз вони нахабно й безпардонно рядяться в таких собі лицарів-захисників народу, одурманюють виборців тоннами листівок та тисячами, як кажуть у народі - „біг-морд”, а водночас тихо, закулісно вже готують черговий земельний дерибан. Якого тільки мера вони не обіцяють, так і сяк вправляючись в епітетах: і сильного, і розумного, і чесного, і мудрого, і енергійного... В метро я навіть прочитав пропозицію обрати непитущого! Тобто хоча б не пив – і то добре. Цікаво, а чому б не обрати людину, яка б уособлювала всі ті чесноти?!

А кияни подумали, де оті численні кандидати на столичний престол гроші беруть на агітацію-профанацію? А то ж мільйони й мільйони! Мер Києва, наприклад, абсолютно не соромлячись, перетворив усі комунальні газети, телебачення у відверті агітаційні листівки, де невтомно рекламує себе, улюбленого. А між іншим, комунальні видання утримуються за бюджетні кошти, за наші з вами, дорогі кияни, гроші! І хто ж дозволяв тому мерові, нас не запитавши, таким чином використовувати громадські гроші?! А це ж десятки мільйонів. Чи не краще було б ті кошти направити як доплату пенсіонерам, освітянам, медичним працівникам, бібліотекарям?

- Він же начебто доплачує...

- Він зобов’язаний доплачувати набагато більше. По закону. Адже доплати було запроваджено з 2000 року у розмірі 27-28% до розміру пенсії. І розробляла цю Програму підтримки соціально незахищених верств населення безпосередньо Людмила Павлівна Супрун, нинішня лідерка Народно-демократичної партії, коли працювала у бюджетному комітеті Верховної Ради. Тож сьогодні у Києві мають доплачувати пенсіонерам по 140 грн. – ті ж, офіційно затверджені, 27-28% до мінімальної пенсії у 500 грн. А доплачують лише по 75 грн. Ось така арифметика по Черновецькому. І що йому до того, що Конституція забороняє зменшувати доплати?! А щодо використання комунальних ЗМІ у якості „кишенькових”, це теж є злочином. Бо має бути незалежна Громадська рада, яка й визначатиме інформаційну політику засобів масової інформації, що належать Київській громаді й існують винятково на її кошти (що ми обов’язково зробимо в новій Київраді). Взагалі у пана Черновецького вкрай недбале й безвідповідальне ставлення до людей. Його метод спілкування з народом я б назвав „галай-балай”. Він обіцяє всім напропалу все, що йому заманеться. Підозрюю, що згодом він і сам не пам’ятає, що і з якого приводу обіцяв. Хочете метро на Троєщину? Нема питань, через два роки буде. Хочете транспортні розв’язки? Збудуємо. Скільки, шановні кияни, вам треба? Хоча б сім? Та то ви мало просите. Я вам обіцяю усі 16! Пройшло два роки. І що? А нічого нема. Але немає й вибачення перед громадою. А є... нові обіцянки. Причому роздає їх тоном – беззастережним і рішучим. Так, як це говорять справжні керівники. Актор! Ох, благодійнику ти наш, пане випадковий мер.

- Ви думаєте, люди знову повірять йому?

- Хочу вірити, що цього разу кияни вже не наступлять на ті ж самі „виборчі граблі” і зупинять оте повзуче мафіозне зло, що прагне окупувати Київ, а киян перетворити на жебраків.

- А демократичні сили знову розпорошені, знову за сумною традицією не можуть дійти згоди...

- Нічого нового. Лише підтвердження відомого народного прислів’я: „Де два українці – там три гетьмани”. Народно-демократична партія завжди виступала ініціатором  об’єднавчого процесу серед політичних сил, НДП і виникла в 1996 році як наслідок такого процесу і сьогодні ми вийшли з ініціативою про об’єднання задля майбутнього наших дітей і гасло НДП –ЛЮДИНА РОДИНА ДОБРОБУТ УКРАЇНА сьогодні як ніколи актуальний. Задля добробуту України ми завжди готові йти вперед, ми завжди готові підставляти плече. Це – наш обов’язок.

- Миколо Васильовичу, здається, серед усіх кандидатів на посаду міського Голови, Ви єдиний, не рахуючи Омельченка, хто має великий досвід господарника, досконало знає місто й користується заслуженою повагою киян. Адже Ви багато років очолювали Жовтневий район й вивели його в лідери серед столичних районів. Якщо б демократичні сили вирішили врешті-решт об’єднатися й висунути Вас, як компромісну фігуру, єдиним кандидатом на посаду мера, Ви дали б згоду?

- А чому б ні? На пропозицію від демократичних сил, звичайно, погодився б, а ось від консервативних, від цих „завойовників”, дерибанщиків Києва – ні за що!

Розмову вели
Марія ВЕРЕСКІВ
Любов ЗАПАШНА

Всеукраїнський громадсько-політичний
тижневик "ОСВІТА" № 18 
7-14 травня 2008 р., спецвипуск

Новини
28.06.2012
Привітання з Днем Конституції України!
09.05.2012
З Днем Перемоги!
15.04.2012
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
08.03.2012
Привітання з 8 Березня!
23.02.2012
Привітання з Днем захисника Вітчизни!
31.12.2011
З Новим роком та Різдвом Христовим!
19.12.2011
Привітання з днем Миколая!
30.10.2011
Привітання з Днем автомобіліста і дорожника!
24.08.2011
Привітання з днем Незалежності України!
28.06.2011
Привітання з днем Конституції України!
 
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов