Приводом написання даної статті стала передача на першому національному каналі телебачення ще в лютому місяці поточного року про можливість отримання дешевого (соціального житла), про яке мріє майже половина населення в Україні, де черга складає майже 1млн. сімей. Люди чекають на це житло ще з радянських часів і на черзі перебувають по 30 років.
Звичайно після цієї черги вже жити черговикам в цьому житлі не буде можливості з декількох причин, але життя на місті не стоїть, сім’ї розростаються, діти виростають, з’являються онуки, правнуки і коло замикається. Тобто, черга можливо позитивно спрацює на онуків чи правнуків – в народі кажуть, що «можливо, хоч вони будуть жить ліпше…», але тенденція житлового забезпечення в Україні і в м. Києві говорить по іншому! З’явився ринок, причому його також називають «диким», тому що він діє без всяких правил і в нього дуже багато покровителів як місцевого так і самого високого державного рівня. Добавте до них суди всіх мастей, правоохоронні органи, податкові і різного роду контролюючі організації (їх в сучасній Україні стільки наплодили, що платники податків не можуть вже їх прогодувати, але це вже інша тема!).
Це перша причина, що унеможливлює отримати навіть за гроші дешеве житло, по-друге – це тотальна корупція в житловій сфері, пов’язана з будівництвом і розподілом житла, про яку знають на всіх рівнях, знають і нічого не роблять і не хочуть робити, але роблять інше – розробляються нові тіньові схеми в житловому будівництві, не сплачуються податки і як наслідок втрачає держава, втрачають пересічні громадяни, зате олігархи зростають як гриби, а їх статки зростають до міліардів гривень.
Виникає питання, а де ж «Один закон для всіх …», або рівні можливості і рівна відповідальність? Насправді, що відбувається? Хто раніше накрав, користуючись прогалинами в законодавстві, бездіяльністю органів влади, продовжує і сьогодні обкрадати народ, але вже більш цинічно, нахабно та прикриваючись «кришею».
Приклад цьому – вчорашній і сьогоднішній Київ. При загальному благополуччі, розмовах про велетенський бюджет міста, який так стрімко зростає з 5 - 7 млрд. при Омельченку до 20 - 25 млрд. при Черновецькому, кількість побудованого житла в місті практично не змінилася, в межах 1 млн. м2, але що ж отримали черговики – можна говорити «нуль»! І всі рапорти, що великі кошти направляються на соціальні програми, освіту, охорону здоров’я – це просто окозамилювання і не більше. Зате можна себе піарити на повну «катушку» і все це робити за кошти платників податків, тобто за рахунок киян, не взявши дозволу у них на це. Депутатів Київради ви вибрали, але ж ви не вибирали їх для деребана у місті Києві як з грошима, землею, нерухомістю так і з рухомістю.
Третя причина – це повна безвідповідальність, вседозволеність і в першу чергу представників народу – депутатів усіх рівнів. Всі зрозуміли, що бути у владі це, по-перше, можна робити великий бізнес, по-друге, доступ до прийняття рішень, за які можна отримати гроші, тобто взятки. І знову про це знають на всіх рівнях. Брали при Омельченку, ще більш цинічно беруть при Черновецькому за вирішення як земельних так і майнових питань, а жадоба до наживи, до грошей може привести до втрати неповторності міста, коли знищуються сквери, парки, прибудинникові майданчики, дитячі площадки, дитячі заклади, спортивні майданчики Києва як столиці слов’янства, як історичного та культурного центру, самого красивого міста Європи. Долари затьмарили все – і совість, і порядність, і відповідальність перед людьми, а як наслідок все це приводить до хаотичної і авральної забудови. Вже почав знищуватися історичний центр міста Києва, причому нічого не робиться з «хрущовками» так званого післявоєнного індустріального періоду.
Депутат Київради! Це щось особливе, звичайно серед них є і високопорядні, високоморальні люди, які вболівають за місто, за киян, але на превеликий жаль їх одиниці. Робота депутатського корпусу направлена проти Києва і киян! Виходячи з цього можна судити про будівельну політику, вірніше про її відсутність та розбазарювання землі. Відбувається повне ігнорування Генерального плану забудови Києва, тобто основного закону міста по його забудові, спроби «підгонки» Генерального плану під несанкціоновану будівельну вакханалію – тому ще з 2000 року робляться спроби ліквідувати інститут Генерального плану м. Києва і створити при Київраді, а вірніше при Міському голові «Карманну» установу. Бачите, «їх» не влаштовує послідовна, виважена і принципова позиція високопрофесійної людини і архітектора з великої літери – директора інституту Чекмарьова Володимира Гнатовича, який став на шляху будівельної вакханалії і на сьогодні ще очолює інститут Генплану, і слава за це Богу.
Що робити? Вічне питання! А все починається з Голови. Вірніше, риба починає псуватися з голови, а вірніше гнити, тому її потрібно «відрізати». Голова в усьому винний, тому що він у всьому потакає, а вірніше створює умови для деребана, але не забувайте, згідно з посадою та повноваженнями, які він має, він за все персонально відповідає. Але ще жодний з Голів ні за що не відповідав, згадайте історію сучасної України. Він (Голова) розпоряджається в місті як своєю вотчиною, бачите такий собі «князьок». Але пам’ятайте, все те, що знаходиться в місті належить виключно територіальній громаді міста, тобто нам з вами, але що ми маємо з цього? Без нас розбазарюють землю, майно, фінансові ресурси і багато іншого. А депутатський корпус працює на свій бізнес, завдяки чому серед них «проростають» місцеві олігархи та міліонери, це ті, що вже «сколотили» собі на власності міста не менше мільйона доларів США.
Тому вихід один і єдиний! Терміново переобрати міського голову та вимагати його відповідальності за його так звану «діяльність» чи безвідповідальність на цій високій посаді.
Друге. Терміново переобрати Київраду, притому було б доцільніше значно зменшити чисельність депутатського корпусу, наприклад, в м. Москва на 12млн. населення їх аж 35 чоловік, які працюють на професійній основі. Списки кандидатів у депутати потрібно формувати виключно у вигляді відкритих списків, було б ліпше на мажоритарній основі. Звичайно, потрібно вимагати, щоб бізнес від влади був відділений, а депутати – підзвітні громаді, що передбачало б можливість їх відкликання.
Третє. Прозорість дії міської влади і жорстка відповідальність перед громадою.
Один із багатьох сумнозвісних прикладів такої відповідальності, чи навпаки, коли ще за часів Омельченка розікрали сотні гектарів заповідного лісу, хто поніс відповідальність? Виявляється, ніхто. Пуща-Водиця з заповідної зони перетворилася в забудовну. Нові хазяї знищують зелені насадження та будують маєтки! А що можна говорити про те, що відбувається в Києві, в Обухівському, Житомирському чи Одеському напрямках? Безладдя та беззаконня! При Чернівецькому все відбувається ще цікавіше. Знищуються заповідники і заповідні зони тисячами гектарів, приклад Жукового острова, коли з заповідної зони вилучається більше тисячі гектарів під майбутній деребан. Звичайно, сесія голосує «за», депутати наводять позитивні аргументи з цього приводу (це депутати, яких ви вибрали!), голова підписує рішення, тому що виявляється, з його агітплакатів, що він мер - «Мер усіх киян», і як кажуть процес пішов. Киян, звичайно, приймають за статистів, замість них проводять громадські слухання …
Слава богу, що серед депутатського корпусу є група відповідальних і патріотичних киян, таких як Анатолій Коваленко, Віталій Кличко, які не мовчали і намагалися показати громаді істинне обличчя міської влади на чолі з Черновецьким і його прихвостнями.
Четверте. Громадські слухання – це «повна профанація» можливості киян приймати участь у прийнятті рішень. Міська влада створила свої загони чи структури, які організовують і проводять від імені киян так звані слухання, справно з юридичної точки зору складають відповідні протоколи, які лягають в основу прийняття рішень Київрадою. Протокол є – і крапка – рішення прийнято. Але якщо самі громадські слухання – це фікція, то й рішення – незаконні, але мають ширму в вигляді підписаних протоколів прикриття і дезінформації міської громади.
Це питання вже лягає в площину відповідних компетентних органів, які повинні певним чином реагувати і по наслідкам інформувати населення хто на громадських слуханнях робить бізнес і яку поніс відповідальність, щоб іншим не кортіло, хто стоїть за цими структурами?
Цей негативний шлейф можна ще довго наводити для прикладу, знаєте такий крилатий вислів «За державу обидно», а я хотів ще добавити , що соромно за владу міста Києва перед усім світом і киянами.
Соромно, що про все знаємо і нічого не можемо зробити, таке вже українське законодавство, тоді постає питання, а що ж робити з тим, що ми маємо таку антикиївську владу, що робити з цим, що за відкриті і нахабні злочини ніхто не відповідає, зате цинічно і красномовно розповідає на телеекранах про грандіозні досягнення і палку любов до киян, особливо нужденних. Вихід є – терміново переобрати. Перед виборами уважно подивіться списки кандидатів і спробуйте знайти нові обличчя. Проаналізуйте, а вірніше , зрівняйте їх з минулими списками і побачите, на вибори до Київради йдуть знову ж ті самі, деякі з них вже під новими прапорами. Цього допустити не можна, тільки ви їм зможете поставити заслін.
Газета «ВЕТЕРАН» 08.05.2008
Микола Підмогильний
Газета "Ветеран України" №20,
травень 2008 р.
|
