Програма Народно-демократичної партії щодо безоплатного забезпечення кожного киянина 10 сотками землі викликала великий резонанс у ЗМІ і в суспільстві в цілому. Не менш вагома пропозиція НДП і, звичайно, гарантія її реалізації, також  в сфері житлового будівництва.

Ми попросили розповісти про запропоновану систему будівництва та прискореного забезпечення киян житлом одного з лідерів партії народних демократів, кандидата на посаду Київського міського голови Миколу ПІДМОГИЛЬНОГО.

– Миколо Васильовичу, як відомо, мрія про власну квартиру для мешканця Києва сьогодні із розряду фантастичних, хоч будується, здається, немало – біля 1 млн. кв. м щорічно. Що ж коїться в цій галузі  і що такого новітнього Ви здатні запропонувати, аби подолати оту безвихідь й надати кожному киянину шанс отримати такий жаданий, довгоочікуваний дах над головою, відчути себе своїм у рідному місті, а не чужинцем, нікому не потрібним, по суті – зайвою людиною?

– Ми в політраді дуже багато часу приділили обговоренню, аналізу цієї наболілої проблеми. Квартирна черга перейшла у спадок з радянських часів, з 1990 року. Союз розпався, усе розвалилося вщент, як після тропічного шторму, а черга ця залишилася стояти непохитною стіною та ще й з кожним днем поповнювала свої лави. І кінця краю цьому, цілком зрозумілому поповненню не видно. Це красномовна ознака того, що питаннями житлового забезпечення у Києві ніхто всерйоз не займався. А ще одна причина – з розвалом Союзу відбувся обвал у всіх галузях промисловості, і в будівельній, звичайно, теж. Із 1 млн. 200 тис. кв. м житла, що будувалося в столиці України за радянської влади, ми „впали” до 200 тисяч, і цей показник тримався дуже довго. Лише починаючи з 2000-2001 років стрілка будівельного „барометра” зафіксувала, що Київ виходить на рівень 1 млн. кв. м.

Але ж – і це найсуттєвіше! – водночас з ростом обсягів житлового будівництва кардинально змінюється структура розподілу житлової площі! Якщо раніше усе житло будувалося винятково для задоволення потреб черговиків, то віднині все чиниться з точністю „до навпаки”.

– Тобто забудовники зацікавлені в максимальних квартирних чергах?

– Саме так. Зараз житло будується практично все комерційне, майже все розпродається, а кияни-черговики ніякого зиску з того не мають. І чим довші квартирні черги, тим більший попит на квартири й тим більша можливість для забудовників-вампірів „попити крові” з нужденних, заламуючи немислиму, лихварську ціну за житло. На яке люди, між іншим, мають конституційне право, причому на безплатне житло.

У нас же майже все житло будується за рахунок капіталізації бізнесменів, які мають величезні кошти, вкладають їх в нерухомість і таким чином збільшують та примножують свій капітал. А що ж залишається для скорочення квартирної черги? Ріжки та ніжки, як мовиться.

– А як щодо системи „50 на 50”? Вона ж людям сподобалася, дала надію...

– Так, під тиском суспільної думки влада і бізнесмени-забудовники змушені були шукати нові, більш гуманні форми забезпечення населення житлом. Стосовно форми „50 на 50”, коли 50 відсотків фінансується за рахунок місцевого бюджету, а 50 сплачує громадянин – ця ідея теж не була реалізована, не набула широкого розповсюдження, тому що бажаючих дуже багато, а міська влада не сприяє цьому процесу. Чому? Та тому, що не має на меті задоволення попиту громадян на житло. У влади інші, втаємничені плани – не забувати ані на хвилину про власне збагачення.

– Але ж є урядове рішення з молодіжного будівництва?

– Знаєте, рішення можна вважати таким, що є, коли воно виконується. Коли ж ні, то це лише благі наміри, якими вимощено шлях відомо куди. Начебто мудрі законодавчі акти, прийняті державою для сприяння молодіжному будівництву, і створення відповідних служб, позитиву не дали й проблеми ні в якому разі не зняли.

– Миколо Васильовичу, який же вихід з цього глухого кута, що ж пропонуєте Ви зі своєю командою?

– Ми розробили цілком здійсненний план, який складається з трьох етапів: перший, це те, що, здається, для всіх очевидно, окрім міської влади, і що давно у всіх на вустах: а саме – необхідно негайно й рішуче навести порядок у місті. У всьому. Бо куди не кинь – всюди глухий кут. Треба, щоб влада була зрозумілою й прозорою, щоб рішення, які вона приймає, обов’язково  узгоджувались з міською громадою, з мешканцями міста. Якщо такий порядок буде наведено – а всім добре зрозуміло, що за роки незалежності люди ще й досі його не відчули – то тоді з’явиться і справжній Генеральний план Києва, який нікому не дозволено ігнорувати, і узгоджене, затверджене всіма інстанціями, а не хаотичне, будівництво, і реальна програма значно прискореного житлового, в тому числі молодіжного, будівництва й відповідно житлового забезпечення. І, звичайно, не так, як зараз, за дикими, грабіжницькими цінами, а безкоштовного, згідно квартирної черги.

Буде терміново створено Управління капітального будівництва, яке було ліквідовано, бо заважало вільному розкраданню земель. Тоді ми, як новообрана міська влада, передусім станемо вирішувати питання соціального житла й зможемо, починаючи вже з поточного року, протягом наступного подвоїти кількість збудованого житла. І таким чином, 1 млн. кв. м піде винятково черговикам.

– Тобто безкоштовно?

– Звичайно, безкоштовно. І вже за три роки близько половини з 120-тисячної квартирної черги у Києві матиме власне житло. І це, повірте, цілком реально. Треба лише обирати владу, яка хоче працювати для людей, а не на свою кишеню.

– А чому так потрібне Управління капітального будівництва?

– Коли при Київській міськдержадміністрації буде створено управління капітального будівництва (УКБ) – йому рішеннями Київради буде виділятися земля під всю забудову в м. Києві, прозоро і офіційно, виключно на основі Генерального плану  розвитку м. Києва, а не утаємничено , тишком нишком, як зараз. Тобто, УКБ стане генеральним замовником в столиці, а будівельних організацій та інвесторів в м. Києві хоч річку гати. На замовлення міської влади будуватиметься житло в необхідних обсягах для забезпечення ним черговиків, а також комерційне житло – яке буде реалізуватись включно на аукціонах, прозоро і відкрито! Кошти від реалізації – направлятимуться в фонд розвитку міста.

Тож щодо другого етапу виконання нашого стратегічного плану, після наведення належного порядку в місті, важливе значення матиме фінансове питання – накопичення достатніх коштів у фонді розвитку міста.

Ми маємо наразі міський бюджет у 25 мільярдів гривень, але коли всі тіньові схеми дерибану землі і нерухомості будуть ліквідовані, знищені як кажуть, в корені, в зародку, будемо мати понад 50 мільярдів, половину цих коштів направимо на вирішення всіх проблем, які сьогодні заважають киянину нормально, комфортно почуватися в рідному місті. Це стосується і житла, і всієї інфраструктури, в тому числі й житлово-комунальної, якою по-справжньому ніхто не опікується. Через деякий час ми матимемо можливість впритул наблизитися і до вирішення проблеми „хрущовок”.

Таким чином, достатнє накопичення й постійне, планомірне поповнення фонду розвитку міста дозволяє цей самий розвиток перенести з паперів у реальне життя - третій етап. Внаслідок реалізації якого місто буде розвиватись комплексно і гармонійно: створюватимуться парки і сквери, будуватимуться дороги і транспортні розв’язки, ремонтуватимуться  тротуари і прибудинкові території, забезпечуватимуться освітлення дворів і під’їздів і т.п. - все в ім’я  і на благо людини. Крім того команда НДП забезпечить: будівництво  дошкільних закладів, центрів дозвілля дітей, шкіл, спорткомплексів, басейнів, інших культурно-мистецьких закладів. У Києві ж навіть з бібліотеками та книгарнями великі проблеми, а ми ж столиця великої європейської держави. Хіба ж годиться так хазяйнувати, як оце демонструє нинішня міська влада?!

Я назвав усі три етапи реалізації нашого плану: наведення порядку, накопичення фонду розвитку міста і безпосередньо розвиток – кожного району й кожного мікрорайону.

Ще раз наголошую: все, про що я розповів, всі наші плани цілком життєздатні. Треба лише, щоб до влади були обрані люди, які справді дбатимуть про пересічних громадян, захищатимуть інтереси киян, а не свої власні. Такими є представники НДП.

І останнє, всім необхідно звернути увагу на виборчий процес, що проходить в Києві, з яким несусвітнім ентузіазмом олігархи, в тому числі бізнесмени від будівництва, борються за депутатські крісла, як раптово возлюбили вони народ, яку нечувану турботу виявляють до киян... І оце відверте й нахабне одурманення людей „біг-мордами”, мільйонами листівок, нездійсненними обіцянками – лише похідне від нестримного хижацького наміру купити в черговий раз довіру киян. Щоб потім вчинити за звичною бандитською тактикою: відібрати в людей усілякими хитрими засобами те, що їм належить, а потім тим же самим громадянам те, що відібрали, продати. Та ще й утридорога.

– Ви вважаєте, що цим „новим українцям” знову вдасться втертися в довіру до киян?

– Дуже хотілося б вірити, що цього разу мої дорогі земляки, утретє вже чи вчетверте, не наступлять на ті ж самі виборчі граблі.

Ірина Мартиненко,
Вікторія Горенко

під назвою "Отримати житло можна й в квартирній черзі"
Всеукраїнський соціально- політичний тижневик
"Україна і світ сьогодні"
14 травня 2008 р., спецвипуск